Розробила вчитель початкових класів Юрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Смілянець Галина Федорівна

Методична розробка свята

«Хліб - усьому голова»

розробила вчитель початкових

класів Юрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Смілянець Галина Федорівна

Юрівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Хліб - усьому голова

Мета: систематизувати і закріпити знання дітей про вирощування і використання хліба, розширити словник дітей прислів”ями, приказками, прикметами. Формувати конкретні знання про появу хліба на столі, про народні звичаї пов”язані з ним.

Виховувати патріотичні почуття до рідної землі, своєї родини, бережне ставлення до хліба.

Хід свята

Ведуча: Доброго дня, любі гості! Щиро вітаємо вас на нашому святі. Сьогодні ми вирушимо шляхом виникнення хліба і шаною до нього українського народу.

Добрий врожай у просторах безмежних

Праці віддячують щедрі поля…

Горда країна моя незалежна…

Вільна, свята українська земля.

(пісня «Україно –ненька» (слова і музика народні)

Ми люди гостинні, гостя приймаємо

Хлібом- сіллю та щедрим серцем

(коровай на рушнику)

Гостя ми завжди стрічаєм

Круглим житнім короваєм

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим

Любий гостю наш, приймай

Символ дружби – коровай!

(пісня «Зеленеє жито» українська народна)

Щодня до нас приходить гість –

Румяний, теплий, свіжий

І називається він хліб

Він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна,

Як сонце і повітря

Хлібина ніжна і смачна,

Пшенична або житня.

Імен багато має хліб

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг

І паска й паляниця

Ще бакалійник і калач,

Перепічка і піцца,

І завиванець, і погач,

Галушка, коржик, пляцок.

І колобок, і легуміна,

І мандрик і пампушка,

Книші, лангоші, пиріжки,

Сухарики і хрустик.

За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом

І перший древній хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам”ятних часів

Хліб на столі - це свято

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він, скривджений такий,

На віс шляхах, дорогах

Лежить буває під столом,

Під партою, під плотом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

Чому ж кидаємо його

Безжалісно, бездушно?

Адесь голодне дитинча

Чекає хліб насущний.

А десь в молитві день і ніч

Про хліб нужденні мріють

І рукі вмілих трударів

Зерно у землю сіють.

Зростає колос золотий

Налитий сонцем й небом.

Щоб ми вклонилися йому

І багатіли хлібом

І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, хліб насущний

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

Молись до хліба, не кидай

Хай хліб спасенням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

Ведуча. Хліб на столі - велика радість людям.

Свіжий духмяний він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки - землі, всю наснагу і невтомність людської праці.

Хліб! Яке тепле і щире почуття поваги виклакає це слово у серці кожної людини. З давніх-давен ведеться на Україні, що хліб у хаті - то багатство, сіль - то гостинність і щирість.

Ведуча. Нашу вітчизну з давніх - давен називають хлібним краєм, бо люди, що жили тут, – українці, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою - це була основа його життя і найдорожча святиня.

За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати хліб і сіль на столі. Зайдеш - і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданного, людину подорожню. А ще було таке повір’я: «Хліб на столі – Бог у домі».

В усі часи хліб берегли. Був він з людиною від народження до глибокої старості. Дуже пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з”їсти.

Коло хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна через нього переступати. Потрібно підняти, обтрусити і покласти на видному місці - птахам.

За гріх вважалося надкусити і недоїсти шматок. Крити зі столу не змітали на долівку, а ретельно збирали.

Народжується дитина - йдуть у гості з хлібом. Виряджали сина у далеку дорогу – і мати замотувала у рушник окраєць житнього хліба.

Відзначали весілля з хлібом- сіллю та весільним короваєм.

Будувати хату - неодмінно приходили з хлібом.Гостей зустрічали з хлібом-сіллю. Проводжали в останній путь - з хлібом.

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий.

Вібрав і пісню й працю в себе

Цей хліб румяний на столі

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Ведуча. А початок хліба - маленька зернина. Зернятко хліба нагадує дитину у сповитку, немовлятко. Це іскринка життя, джерельце життя у згорточку.

(пісня «Сівачі» сл.Л.Забашти,муз. В.Дем”янчука)

Жито - жито! Немала і неблизька дорога,

Від зернин розсипчастих малих

До буханки хліба золотого

До окрайчика в руках твоїх

Ведуча. Запитання до учнів:

Що треба зробити, щоб із зернини отримати хліб?

Збирати хліб доводиться у липні-серпні, коли сонце стоїть високо над землею, але свою працю хлібороби цінили високо і свято вражаю святкували весело.

Життя хлібороба, його достаток і добробут залежали від урожаю. Щедрилася нива – в родині була злагода і дзвеніла пісня, а випадав голодний рік - сім”ю обсідали злидні і хвороби. Через те говорять: як вродиться жито – то будемо жити.

(пісня «Урожайна» сл. Г. Демченко, муз. А.Павлюка)

Ведуча. Вінцем хліборобських трудів були жнива.

Женчики всю пшеницю, жито пожали

Снопи пов”язали,

Наставили кіпок,

Як на небі зірок.

Кінець жнив віншував обжинковий вінок. Його плили із зібраних на стерні колосків або з останнього обжинку. Кожна господиня намагалася зробити його розцяцькованим і пишним.

Кінець нивоньці, кінець.

Будем плести вінець

Ой, прочини, нам господарю, ворота

Несе тобі вінчик із золота

Ой, прочини, нам господарю віконце

Несе тобі вінчика , як сонце

( Українська народна пісня “Ой снопе, снопе”)

Ведуча. Народні прекмети допомагали передбачити яким буде урожай.

Осінь дощова – на врожай.

Зима з снігом – літо з хлібом.

Зима без снігу – не бути хлібу.

Як у травні дощ надворі, то восени хліба повні комори.

Грім гримить – хліб добре родить.

Отже, хліб - це мірило життя. У прислів”ях та приказках до хліба звертаються, як до живої істоти.

Хліб – всьому голова.

Без хліба – суха бесіда.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

Без солі, без хліба немає обіду.

Без солі несмачно, без хліба неситно.

Де хліб і вода, там немає голоду.

Вчитель. Кому з вас доводилось їсти хліб від зайчика, принесений батьком з поля? Звідки ж він береться?

Їздив заєць до млина,

П”ять пудів змолов зерна.

Цілу ніч у хатці тихо

Випікала хліб зайчиха.

Рано-вранці у хустинці

Понесли зайці гостинці

Пташенятам і звірятам

Хлопченятам і дівчатам

Аж хрумтять окрайчики -

Добрий хліб від зайчика.

Сьогодні з магазину я приніс хлібину,

А хлібина дуже свіжа.

Зараз я її розріжу.

Дам я мамі й татові,

Ще й меншому братові,

Дідові й бабусі, щей сестрі катрусі

(пісня “Калач” сл. Д.Павличка, муз. Л. Дмитраш)

Ведуча. Відгадайте загадки про хліб.

По полю ходить,

Зерно молотить

Жне, косить.

Хліба не просить

(Комбайн)

Маю жовтий вусок,

Запашний колосок,

Буде з мене мука

Й паляниця м”яка

(Пшениця)

В кожнім колосі зерно

Світить янтарне,

Бо трудились на землі

Люди всі ударно.

Наче сонце на столі,

Свіжа паляниця…

То на славу уродила золота …(Пшениця)

Хоч не солодкий та дуже смачний,

Хоч і дешевий, проте дорогий

Сядем обідати – він на столі,

Люблять його і дорослі, й малі

(Хліб)

Господарка завжди одягала святкове вбрання, чисту хустину, збираючись пекти хліб. У хаті завжди свято, як є хлібина на столі.

Тільки но з печі, скоринка в золі.-

Свіжа хлібина лежить на столі

День починається з цеї хлібини…

В ній наш достаток, могутність країни…

Наших морів нестривожена синь…

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

Хліб - годувальник! Всьому голова!

(Пісня “Паляниця” сл. В.Дерія, муз. В.Присухіної)

Ведуча. Але чи завжди було хліба вдосталь на столі?

Є таке страшне слово голод. Людина, що пережила його з жахом чує це слово! А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття!

На Україні був страшенний голодомор 1933 року. Від голоду помирали дорослі і малі, промовляючи своє останнє в житті слово: “хліб”. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки, як саме життя. І зараз, кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду в ті страшні часи. І коли вам скажуть , що є легкий хліб, то непревда.

Є гіркий, прошений, є солодкий, зароблений, є позичений, чорний, є білий, дарований, є солоний, горьований, а легкого хліба – немає!

Ми кажем хліб! У слові цім - усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Весна, що цвіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно

В путі не впав, з дороги не зійшов

Ніхто, якщо у жилах його - сила

Ми кажем –хліб. І знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила

Ми кажем - хліб та важко він росте.

На нього спеки, буря, град і зливи.

Як часто ще колосся золоте

Калічиться негодами на ниві.

Та хліборобське серце не із тих,

Які здаються у полон розпуки

Співаю славу людям, у яких

Міцнішають перед бідою руки!

Вчитель. Хліб частина історії і її майбутнє. Він дивний початок і окреме щастя життя.

Послухайте і запам”ятайте ці слова:

1. Друже, ким ти не станеш в житті, ніколи не зможеш обійтись без хліба. Живи так, щоб хліб твій був завжди честий, справедливий, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і для твоїх внуків, він завжди лишався прекрасним дивом, витвором рук людських.

2. Запам”ятай і скажи всім: у хліба душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця.

3. Не топчи хліба, не кидай недоїдений, не гордуй ним. Пам”ятай за хліб платять життям. А шматок хліба, поділений на впіл, робить людей друзями.

4. Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на який тільке здатний

5. Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб. Тільки сильний духом вдячний за хліб. Будь те ж вдячними, друзі!

6. Віддаймо шану трударям, що виростили, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум”яні, схожі на сонце паляниці.

7. Хліб - совість наша, хай буде в кожній хаті на столі, прикритий вишитим рушником і освячений молитвою нашою. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, що невдало випечуть його.

8. Тож вклонімся всій цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів, не глевків. Бо в народі кажуть: “Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми!”

Ось він. хлібчик духовитий

З хрустом кірочки смачним

Ось він - теплий, мов налитий,

Щедрим сонцем золотим

І на стіл у кожен дім

Завітав, з”явився він!

Хлібе, святий наш хлібе!

Перед тобою голову схилю,

Вустами прихилюсь до тебе, хлібе,

І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любити ніжно, щиро

Клянусь, повіки шануватиму тебе!

Ведуча. Пам”ятаймо, що в хлібі велика праця. Пам”ятаймо завжди, що хліб святий. Шануймо його так, як шанували наші бабусі і дідусі.

Гості мої дорогенькі,

Добра вам бажаю,

І за добрим звичаєм,

Хлібом пригощаю

(Пригощають стравами із борошна гстей свята!)

Використана література

1. Сійся, родися жито пшениця (збірник пісень та віршів для дітей)

2. Світлиця. Народознавство (ч.і.) В.І. Цимбалюк В.В. Жайворонок.

3. Хліб – усьому голова. Творчі розробки вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл України (дод. до журналу “Розкажіть онуку”)

4. Журнал “Шкільна бібліотека” №10 , 2005 р.

5. Журнал “Розкажи онуку”, березень 2000 р. №5

6. Словникова скарбничка. Для малюків шкільного віку. Харків 2002

7. О.Воропай. Звичаї нашого народу.

8. Методичний посібник з української літератури для 1 кл. гімназії. Фольклор (календарно-обрядова та сімейно обрядова поезія, 1992р.

9. Журнали: Початкова школа № 11, 1999

Початкова школа № 11, 1999

Початкова школа № 10, 2007

Початкова школа № 4, 2007

Початкова школа № 4, 2006

Початкова школа № 3, 2004

Початкова школа № 1, 2006

Початкова школа № 8, 2007



Кiлькiсть переглядiв: 1775

Коментарi

  • Віктор Харламов ( з Балана В.) Хліб ...

    2016-02-03 08:46:37

    На весняній зорі Свіже і синє повітря. Батько , бачивший в днину Сивину , та печаль , Говорив біля ганку Тихим голосом сину, Проводжаючи вперше В поля - хлібну даль. Приспів: Пам'ятай , сину мій , Золоті ці слова - Хліб всьому голова, Хліб всьому голова. Пам'ятай, сину, мій Золоті ці слова - Хліб всьому голова, Хліб всьому голова. Син пішов, крокував Батька прийнявши діло, Та війна почалася - Біль вогню і свинцю. У роки бід і втрат. В Перемоги горнило, Ніс боєць по землі Батька слова булат : Приспів...